Головна сторінка
05.11.2026, Украінська Муза. Випуск 5 (під ред. О. Коваленка), 1908
05.11.2026, Украінська Муза. Випуск 4 (під ред. О. Коваленка), 1908
01.11.2026, Ю. Отрошенко, П'єси і переклади співаної поезії, 2012
29.10.2026, С. Єфремов, Коротка історія українського письменства, 1918
25.10.2026, С. Ярошенко, Як люде прав собі добувають, 1905
24.10.2026, Украінська Муза. Випуск 2 (під ред. О. Коваленка), 1908
24.10.2026, Украінська Муза. Випуск 1 (під ред. О. Коваленка), 1908
|
Пригоди статечної миші. (Відень, 1919) | ||
|
…
Чи зможе ж хто уявити собі, як важко жити в світі божому маленькій, полохливій і беззахистній мишці?! Й справді, таке мізерне звірятко, а проти його рішуче всі на світі. Я живу в п'ятиповерховім будинку, недалечко від Сінної, й у всіх п'ятьох поверхах повнісенько моїх найлютіших ворогів. Аж жах бере! А чи багато ж треба такій маленькій, бідній мишці, як я? Шматочок сальця, кілька крихоток — от уже й неголодна. Далебі, я нікому, зовсім нікому нічого лихого не роблю, а тим часом досить з'явитися мені на видноті вдень, як зараз же зчиниться вереск: — Миша, миша!… Бийте її!… Щось невимовно страшне! І додам ще: зовсім несправедливе! Та же ж на світ божий я народилася мишою й не можу бути чимсь иншим. Хіба ж я винна, що я миша! Звичайно, далеко користніще кішкою бути, але я б цього саме й не хотіла, бо кішка — кляте створіння. І, на мою думку, всі коти й кішки найбільші в світі ледарі — дармоїди, і я, правду кажучи, й разу на свої очі не бачила жадного статечного кота чи кішки. Додайте до цього ще й їхнє повсякчасне лукавство, котрим переважають котів та кішок хіба тілько любі їхні хазяї — панове люде. |
||
Коло озера
Щодень звечера
Хлопці сюда, туда бігали
І на жаби засідали.
Лиш ся котра з води показала,
Каменем зараз в лоб діставала.
Одна з них над другі сміла,
Так з води до них повіла:
Діти! Діти, лишіть те биттє,
Вам то грачкою, нам йде о життє.
Водою плила
Лебедка біла.
Надлетіли чорні Ворони,
Надлетіли в сесі сторони.
Бачте, Лебедка біла як сніжок!
А ми такі гидкі,
Чорні й бридкі.
Стрімголов на берег впали,
В дзьоби болота набрали
І стали згори мітати,
Білу Лебедку нуряти.
А Лебідь з дурних сміявся,
Став біліший, лиш скупався.
Хоть лихі люди соромом метають,
Добрі і чесні на теє не дбають.
- До виправлення120.2%
- До розділення410.8%
- Не вичитані365172.3%
- Вичитані55911.1%
- Перевірені78515.6%
Статистика опрацювання сторінок
Сторінки- Без тексту15 5069.8%
- Невичитані49093.1%
- Проблемні19721.3%
- Вичитані67 88143.1%
- Перевірені67 30942.7%
📖 Роботи та жанри
Сестринські проєкти Фонду Вікімедіа
Вікіпедія
Вікіпідручник
Вікіцитати
Вікісловник
Віківиди
Вікіновини
Вікісховище
Мета-Вікі
Віківерситет
Вікідані
Вікімандри



